Мігрень — це тип головного болю, який характеризується повторюваними нападами помірного або сильного пульсуючого болю з одного боку голови, що спричиняється активацією нервових волокон у стінці кровоносних судин головного мозку, тригерами якої є стрес, пропуск прийому їжі, дегідратація, надмірне вживання кофеїну, менструація чи недосипання (Demaagd G., 2008).

У 80% випадків діагностується мігрень без аури. Її симптомами є однобічний пульсуючий головний біль без попередження тривалістю 4–72 год (за відсутності лікування), нудота, сплутаність свідомості, розмитість зору, зміни настрою, втома та підвищена чутливість до світла, звуку або шуму. Для мігрені без аури характерними є високі частота нападів і ступінь порушення адаптації (Kitson J., 2021). Вираженість головного болю збільшується за звичайної фізичної активності і може супроводжуватися нудотою, блюванням, фото- або фонофобією (Орос М.М. та ін., 2017).

Аура — комплекс неврологічних симптомів, які виникають безпосередньо перед або на початку головного болю мігренозного характеру, супроводжуючись повторюваними епізодами зворотних вогнищевих неврологічних симптомів. Аура — повністю зворотний стан, що має форму візуальних (мерехтливі смуги або плями, порушення зору) або сенсорних (відчуття поколювання, оніміння, порушення мови) неврологічних симптомів, що можуть передувати головному болю або супроводжувати його, та триває 5–60 хв. Перед нападом можуть відмічати нудоту, втрату апетиту та підвищену чутливість до світла, звуку або шуму. У більшості хворих з мігренню прояви аури охоплюють частину тіла, протилежну боку, в якому потім відчувається головний біль (Орос М.М. та ін., 2017).

Лікування мігрені включає два напрями: купірування нападу та проведення заходів профілактичної терапії (Орос М.М. та ін., 2017). Для профілактики мігренозних нападів доцільними є застосування когнітивної поведінкової терапії та забезпечення здорового способу життя (Kitson J., 2021), акупунктура, імпульсна магнітна терапія, фотостимуляція та лікувальна фізкультура (Demaagd G., 2008).

При виборі фармакотерапії мігрені слід орієнтуватися на тяжкість болю та прояви хвороби: пацієнтам рекомендують анальгетики, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), триптани, алкалоїди ріжків, проти­нудотні засоби. Для купірування різних проявів патології слід надати перевагу комбінованим лікарським засобам (Demaagd G., 2008).

Обґрунтована терапія мігрені — номігрен

Одним із дієвих комбінованих протимігренозних препаратів є НОМІГРЕН БОСНАЛЕК^® від компанії Acino, ефективність і хорошу переносимість якого підтверджено під час рандомізованого дослідження (Dress-Kulow, 1983).

Активні інгредієнти лікарського засобу НОМІГРЕН БОСНАЛЕК^®, що діють синергічно і комплекс­но: ерготаміну тартрат стимулює гладкі м’язи та спричиняє вазоконстрикцію церебральних та периферичних кровоносних судин, внаслідок чого зменшується набряк головного мозку (Ngo M. et al., 2023); кофеїн підвищує абсорбцію ерготаміну та посилює його біо­доступність та терапевтичний ефект (Орос М.М. та ін., 2017); меклоксаміну цитрат чинить м’яку седативну, протиблювотну та антигістамінну дію; камілофіну гідро­хлорид усуває початковий вазоспазм у продромальній фазі нападу мігрені; знеболювальний ефект пропіфеназону підсилює кофеїн (Kraetsch H.G. et al., 1996). Після прийому активні компоненти препарату швидко всмоктуються у шлунково-кишковому тракті, а максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 70 хв.

Дослідження показали доцільність застосування препарату НОМІГРЕН БОСНАЛЕК^® за рекомендованою схемою (по 1 таблетці двічі на добу з інтервалом 30 хв) при нападі мігрені (Орос М.М. та ін., 2017) та вищу ефективність цього лікарського засобу у повному усуненні мігренозного болю та супутніх симптомів порівняно з суматриптаном (Miljkovic S. et al., 2018).

Таким чином, застосування комбінованого препарату НОМІГРЕН БОСНАЛЕК^® — обґрунтований і доцільний вибір для лікування головного болю у пацієнтів з мігренню як з аурою, так і без.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Цитата

У наш час відзначається тенденція до зростання рівня психоемоційних розладів. Ситуацію, що склалася, потенціюють різні чинники (економічні проблеми, військова агресія, інформаційна перенасиченість, хронічна втома, екологічна ситуація, погіршення якості життя). Тому зацікавленість людей щодо заспокійливих засобів сьогодні не випадкова.

Седативні засоби — це заспокійливі препарати, які знижують збудливість центральної нервової системи та її реактивність до різних стимулів та забезпечують комплексний вплив на етіологічні чинники, патогенез та прояви захворювання (Гладишева С.А. та ін., 2021). Показаннями до застосування заспокійливих препаратів є неврози з підвищеною збудливістю, проблеми зі сном, гіпертиреоз, клімактеричні розлади, підвищена судомна готовність та гіперактивність у дітей. В основі механізму дії заспокійливих ліків лежить їх гальмівний вплив на кору головного мозку без суттєвих змін у функціонуванні центральної нервової системи (ЦНС).

Що обрати?

В арсеналі фармацевта на сьогодні є досить велика кількість седативних лікарських засобів, які можна рекомендувати без призначення лікаря, серед яких сполуки як синтетичного, так і природного походження (таблиця).

Природний захист нервової системи

Простота застосування і доступність зумовлюють широке застосування в медицині седативних засобів рослинного походження — моноекстрактів рослин чи їх комбінацій. Заспокійливі фітопрепарати доступні в аптеці без рецепта лікаря, добре переносяться хворими, не викликають серйозних побічних реакцій, звикання та допінгового ефекту, що є важливим у практиці спортивної медицини. Але слід пам’ятати, що седативні рослинні препарати можуть бути ефективними лише при невисокому рівні стресу (Кухтенко О.С. та ін., 2014).

Лікарські рослини, що застосовуються для седації

Як показало дослідження, активні компоненти валеріани виявляють седацію у дорослих при безсонні та знижують гіперактивність у дітей (Shinjyo N. et al., 2020), а при легких тривожних станах їх ефект схожий з дією діазепаму (Miyasaka L.S.et al., 2006).

Порівнюючи дію екстракту звіробою з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та трициклічних антидепресантів, виявили, що ефективність звіробою така сама або навіть дещо вища. Крім того, виявлено, що лікування звіробоєм зменшує вираженість постменопаузальної депресії (Canenguez Benitez J.S. et al., 2022). При застосуванні препаратів на основі звіробою можливий розвиток фотосенсибілізації, тому під час лікування ними слід уникати сонячних ванн та солярію.

Пасифлора за силою ефективності схожа з дією бензодіазепінів (Miyasaka L.S.et al., 2007). У доклінічних експериментах ця рослина показала широкий спектр фармакологічної активності, включаючи анксіолітичну і седативну (Miroddi M.et al., 2013), тому препарати з пасифлорою застосовують для усунення напруженості, неспокою, дратівливості та при безсонні (Krenn L., 2002).

Материнка містить карвакрол — сполуку, яка сприяє збільшенню кількості дофаміну та серотоніну, що призводить до зменшення вираженості симптомів тривоги та деп­ресії (Zotti M.et al., 2013).

Дослідженнями підтверджено позитивний ефект від прийому препаратів з шафраном для лікування депресії легкої та середньої тяжкості (Lopresti A.L. et al., 2014).

Заспокійливу дію при тривожних розладах легкої та помірної інтенсивності виявляють також препарати на основі глоду (Martinelli F. et al., 2021), собачої кропиви (Fierascu R.C. et al., 2019), меліси (Ghazizadeh J. et al., 2020) та лаванди (Firoozeei T.S. et al., 2021), яка також зменшує прояви стресу, особливо серед молоді (Ghavami T. et al., 2022). Порівняльне контрольоване дослідження ефірних олій лаванди і меліси свідчить, що меліса більш ефективна для зниження дратівливості у пацієнтів без деменції, а лаванда — при деменції (Watson K. et al., 2019).

Ефірні олії з м’яти допомагають підвищити настрій та стресостійкість, поліпшують сон, фізичну та когнітивну продуктивність (Schulz J., 2016).

Хміль може використовуватися для полегшення симптомів стресу і швидшого засинання (Carbone K. et al., 2022).

Липа зумовлює пригнічувальну дію на ЦНС, діючи як анксіолітик і заспокійливий засіб (Aguirre-Hernández E.et al., 2007).

Трава шавлії допомагає при нервовому збудженні та запамороченні, активні компоненти якої виявляють спазмолітичну (Khan N.T., 2020), анксіолітичну та антидепресивну дію (Lopresti A.L., 2017).

Рослинний екстракт півонії — ефективний протисудомний і протитривожний засіб (Zahra N. et al., 2023).

Активні діючі речовини розмарину можуть виявляти помірний анксіолітичний ефект та позитивно впливати на пам’ять (Ghasemzadeh R.M.et al., 2020).

Ромашка містить α-бісаболол, що чинить седативну дію (Hanbin Wu et al., 2022).

Допомога при стресі синтетичними препаратами

На фармацевтичному ринку є також синтетичні седативні лікарські засоби, які відпускаються без рецепта лікаря.

Броміди діють переважно на кору великих півкуль, сприяючи відновленню рівноваги між процесами збудження і гальмування при порушенні їх співвідношення.

Гліцин позитивно впливає на синтез гормону хорошого настрою серотоніну (Myhre J., Sifris D., 2022).

При прийомі фабомотизолу зафіксовано поліпшення якості сну, покращення когнітивних функцій, зменшення вираженості легких депресивних проявів та частоти панічних атак (Bykov Y., 2018).

Адаптогенний ефект мебікару виражається в зниженні емоційної напруги і усуненні ступороподібного стану, викликаного стресом і болем (Kozlovskaia M.M. et al., 1981).

Комбінації лікарських засобів для заспокоєння

Заспокійлива дія комбінованих препаратів — корвалолу, барбовалу і сонобарбовалу визначається речовинами, що входять до їх складу: етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти чинить рефлекторну заспокійливу і спазмолітичну дію, а фенобарбітал пригнічує активуючий вплив центрів головного мозку. Сонобарбовал, окрім заспокійливого ефекту, полегшує засинання за рахунок наявності у складі доксиламіну.

Специфічна дія валокорміду зумовлена валеріановою кислотою, що заспокійливо діє на ЦНС, та бромідом натрію, який посилює процеси гальмування в головному мозку.

На замітку

Рекомендуючи відвідувачам аптеки седативні засоби, фармацевту слід пам’ятати про препарати, які, окрім основ­ного призначення, можуть виявляти опосередкований заспокійливий ефект на організм.

Зокрема, доксиламіну сукцинат — це антигістамінний препарат, який має виражені седативні властивості, завдяки чому його позиціонують у ролі снодійного засобу (Brott N.R. et al., 2023).

Під впливом гормону мелатоніну в середньому мозку і гіпоталамусі підвищується вміст гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) та серотоніну, що призводить до нормалізації сну та зменшення проявів стресу (Tarocco A. et al., 2019).

Препарати, що містять магній, сприяють засинанню і заспокоєнню, адже магній бере участь у синтезі ГАМК (Cuciureanu M. et al., 2011).

Заспокійливі ліки для дітей

За даними Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я, актуальною залишається проб­лема дитячого стресу, оскільки більшість дітей сьогодні знаходяться під впливом посиленого психічного навантаження. Препаратами вибору для цієї категорії пацієнтів є заспокійливі препарати на рослинній основі (Trompetter I. et al., 2013), вітамінно-мінеральні добавки на основі магнію (Марушко Ю.В. та ін., 2016) та лікарські засоби з гліцином (Лісовський Є.В. та ін., 2008). Слід зауважити, що до досягнення віку 3 років дітям не показані спиртовмісні фітонастойки, а препарати на основі звіробою рекомендують лише для дітей віком старше 6 років.

Коли слід бити на сполох?

Відвідувача аптеки слід негайно направити до лікаря, коли виникають загрозливі симптоми у відповідь на стрес:

• біль у грудях, який віддає в ліву половину тіла і триває більше 20 хв;
• ускладнене дихання, нерівномірне чи прискорене серцебиття, високий артеріальний тиск;
• значне (вище 38 °С) підвищення температури тіла;
• сильний головний біль з раптовим розвитком неврологічних симптомів чи порушенням свідомості;
• панічні настрої, страхи, фобії, депресія;
• тривожність, що виникла натще чи після фізичного навантаження;
• діарея з кров’яними прожилками;
• період вагітності.

При виражених тривожних розладах лікар може призначити бензодіазепіни, барбітурати, антидепресанти та споріднені з ними — снодійні (золпідем, зопіклон, залеплон та агоністи мелатонінових рецепторів). Зокрема, для лікування тривожних розладів і депресій акцентується увага на застосуванні СІЗЗС — антидепресантів третього покоління, а для усунення тривоги, страху, фобій та панічних розладів коротким курсом призначають бензодіазепіни (O’Malley G.F., 2022).

Емоційний стрес порушує вегетативно-ендокринну регуляцію, спричиняючи інсомнію, неврози та психосоматичні захворювання. Важливо цьому протидіяти, знижуючи його вплив на організм. А на допомогу прийдуть сучасні седативні лікарські засоби.